Головною проблемою українського судочинства називають брак незалежності суддів. Однак судова реформа, яку днями має схвалити Верховна Рада, на жаль, саме цієї проблеми не усуне, констатують правники.
Судова реформа в Україні назріла давно – про це в один голос кажуть експерти, у тому числі й з Венеціанської комісії Ради Європи. Особливо фахівцям імпонує задеклароване політиками бажання зробити судочинство більш ефективним, скоротити терміни розгляду справ. Також позитивно відзначають сам факт зведення ключових положень про судоустрій в один закон, чого раніше бракувало.
Водночас головним завданням судової реформи мало би бути посилення незалежності суддів, переконана експерт Інституту східного права при Кельнському університеті Кароліна фон Ґаль. «В Україні, де незалежна позиція суддів ще не вкоренилася у суспільній свідомості, судді потребують особливого захисту від впливу політиків. Будь-які додаткові можливості звільнити суддю створюють велику небезпеку для незалежності правосуддя», - застерігає фон Ґаль.
Хто погано працює, вирішуватимуть політики
Чи стануть судді після реформи більш незалежними від волі політиків? Опитані Deutsche Welle експерти вкрай скептичні. Зокрема керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко звертає увагу на суттєве посилення ролі Вищої ради юстиції щодо контролю за роботою суддів «Урядова коаліція ініціювала такі зміни, які дуже широко тлумачать поняття «порушення присяги». Йдеться про порушення строків розгляду справи, про рішення, переглянуті іншою інстанцією і таке інше. Фактично створюється така система, коли всі судді де-факто будуть щось порушувати. Тоді саме політична воля визначатиме: кого притягувати до відповідальності, а кого не притягувати», - критикує Коліушко.
Всупереч рекомендаціям Венеціанської комісії, більшість складу Вищої ради юстиції і після реформи складатимуть не судді, а призначені політиками особи. Фактично, зауважує Коліушко, цей впливовий орган нині контролюється Партією регіонів. «За Конституцією Вища рада юстиції складається з 20 членів. Президент і Верховна Рада в особі правлячої коаліції призначають своїх людей – по три члени Ради. Стільки ж призначають з’їзд адвокатів та юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ – тут домінуючу роль має депутат Ківалов з Партії регіонів. Отже, більшість членів Вищої ради юстиції виконують волю одної політичної сили. Натомість з’їзд суддів має мінімальний вплив – він призначає лише трьох членів Ради», - критикує керівник Центру політико-правових реформ.
Конфлікт інтересів та небажана незалежність
Які конфлікти інтересів можуть виникати внаслідок призначення політиків або наближених до влади бізнесменів, яскраво засвідчив нещодавній скандал навколо ліцензій на мовлення, які суд відібрав у непідконтрольних владі телеканалів ТВі та «5 каналу». Річ у тім, що за поданням президента Януковича членом Вищої ради юстиції є глава СБУ Валерій Хорошковський. Так вже сталося, що одночасно Хорошковському приписують неабиякі інтереси у медіа-бізнесі – за інформацією ЗМІ, глава СБУ контролює телеканал «Інтер». Саме за позовом цього каналу у ТВі і «5-го» відібрали частоти. Тоді увагу на цей конфлікт інтересів з боку Хорошковського звернули навіть «Репортери без кордонів». В інтерв’ю Deutsche Welle представник «репортерів» Жіль Лордет закликав Хорошковського піти з Вищої ради юстиції.
Утім, змінити спосіб формування цього органу в межах Закону про судоустрій і статус суддів просто неможливо, аргументують автори реформи. Для проведення таких перетворень потрібні зміни до Конституції.Але їх правляча коаліція не ініціювала. Отже, зміцнення незалежності суддів, схоже, не є пріоритетним завданням реформи.
На думку Кароліни фон Ґаль, показовими щодо розуміння незаангажованої юстиції були перші рішення Конституційного суду після зміни влади в Україні. «Те, що урядова коаліція у парламенті формується виключно фракціями, а не окремими депутатами, було зрозуміло всім, крім суддів КС», - зауважила німецький експерт.
Самоврядування, яке нічого не вирішує
Міжнародні експерти у минулому не раз наголошували на необхідності посилити роль суддівського самоврядування. Однак на відміну від пропонованих раніше проектів судової реформи, у нинішньому законопроекті повноваження Ради суддів не розширюються, а навпаки – скорочуються. «Жодні повноваження, які пропонувалися раніше, у нинішньому законопроекті не враховані. Приміром, пропонували надати Раді суддів право призначати голів судів. Всі ці пропозиції викреслено. Тепер голів судів призначатиме Вища рада юстиції», - каже Ігор Коліушко.
Втрачені шанси
Одним з найбільших опонентів судової реформи у нинішньому вигляді є голова Верховного суду Василь Онопенко. Це й не дивно, з огляду на фактичне нівелювання ролі Верховного суду після реформи. Але найцікавіше інше: у такому розвитку подій значною мірою винен сам Онопенко, зауважує Ігор Коліушко. Мовляв, у минулому саме Верховний суд неодноразово блокував судову реформу. Таким чином, за часів президента Ющенка було втрачено шанс ухвалити зміни, які давно назріли. Отже тепер за цю справу взялася нова влада, яка має своє бачення судоустрою.
автор: Євген Тейзе
джерело: www.dw-world.de
Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація