Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин – основа для правильного визначення підсудності спору
Якщо внаслідок управлінських дій суб’єкта владних повноважень було порушено приватне право чи інтерес конкретного суб’єкта, захист цих прав буде відбуватися у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
До місцевого суду звернулась позивач з позовом до Управління соціального захисту населення місцевої районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Територіальне управління Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути певну суму в якості відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю відповідача.
Місцевий суд відмовив позивачеві у відкритті провадження у справі, мотивуючи своє рішення положеннями п.1 ч.1 ст.186 Цивільного процесуального кодексу України якими передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та обґрунтовуючи тим, що даний спір, зважаючи на суб’єктивний склад учасників справи та характер їх правовідносин, є таким, що відноситься до справ адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватися шляхом подання відповідного позову у порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржив ухвалу суду. В апеляційній скарзі зазначалось, що сама по собі участь суб’єкта владних повноважень у спорі не дає підстав ототожнювати цей спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Дослідивши матеріали та обставини справи, вивчивши доводи апеляційної скарги Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги.
До справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою або іншим суб’єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб’єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №640/109/19 (провадження 11-778апп19) дійшла висновку про те, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, яку вона вважає неправомірною, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов’язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії є способом захисту відповідних цивільних прав ті інтересів.
Зважаючи на суб’єктний склад та характер правовідносин у цій справі на неї поширюється юрисдикція цивільного судочинства, а місцевий суд прийшов до помилкового висновку щодо підсудності спору.