МІЖНАРОДНИЙ ФОНД
УКР ENG
 
news
/Forum/0_Forum.php

 

Швейцарська Конфедерація

 


 

 

 

 Дайджест  / Центр суддівських студій 

 

Вбивство судді у Харкові: місяць після трагедії

 

Харків ще й досі не оговталася від жахливої розправи над родиною, яка проживала в самому центрі міста-мільйонника на Московському проспекті. Група заїжджих кілерів, по-звірячому вбивши суддю Фрунзенського райсуду Володимира Трифимова та трьох його родичів, відсікла нещасним голови і навіщось прихопила їх із собою.

ФАБУЛА ЗЛОЧИНУ

Повідомлення про виявлення в квартирі чотирьох тіл із ознаками насильницької смерті надійшло до Московського райвідділу міліції Харкова 15 грудня близько 13:00. На місце події виїхали прокурор області Геннадій Тюрін, начальник Головного управління МВС України у Харківській області Віктор Козицький, слідчо-оперативна група, судово-медичний експерт.

Обезголовлені трупи у квартирі багатоповерхового будинку №85 на Московському проспекті, неподалік від загальноосвітньої школи № 19, виявив 40-річний близький родич загиблих. За даними міліції, були убиті: 58-річний власник квартири Володимир Трофимов, його 59-річна дружина, домогосподарка Ірина, їх 30-річний син Сергій (тимчасово безробітний) та його 29-річна співмешканка Марина Зуєва – лаборантка в Інституті мікробіології, яка одночасно навчалася в аспірантурі.

«Ми розглядаємо версії, пов'язані як із його (В. Трофимоваавт.) професійною діяльністю, так і з особистим захопленням - колекціонуванням. Швидше за все, воно могло стати причиною злочину. Крім них, ми розглядаємо й інші версії», - сказав начальник Головного слідчого управління МВС України Василь Фаринник. Того ж дня на місце страшного злочину зі столиці виїхала спеціальна група у складі слідчих та працівників карного розшуку.

16 грудня до Харкова прибули Генеральний прокурор України Віктор Пшонка та глава МВС Віталій Захарченко. Так уже збіглося, що звіряче вбивство було скоєно саме в День працівників суду.

По завершенні екстреної наради відбувся брифінг за участю глави СБУ Ігоря Калініна (нині радника Президента України – авт.), Генпрокурора Віктора Пшонки та міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. За твердженням міністра, ймовірними мотивами жорстокого вбивства є професійна діяльність судді Трофимова, або намір заволодіти особистим майном родини Трофимових, або «замовлення» глави сім’ї кимось «ззовні».

Злочин скоювався у часовий проміжок між 9.30 та 11.30. Якихось видимих слідів пошкодження замків на дверях квартири Трофимових експерти не помітили. Це вказує на те, що господар (чи господиня) власноруч відкрив двері злочинцям. Можливо, ті представилися приїжджими колекціонерами…

Вбивць було щонайменше двоє. Найжахливіше - те, що Сергію, синові судді, відрізали голову, коли він був іще живий. Незабаром експертиза покаже, чи був він при цьому у свідомості. «На його тілі були виявлені сліди поранень», - зазначив Віталій Захарченко.

Згідно з даними, що зберігаються у Єдиному держреєстрі судових рішень, своє останнє засідання загиблий суддя Фрунзенського районного суду Володимир Трофимов провів 12 грудня. Суддя розглядав цивільний позов про сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Всього в держреєстрі міститься близько три тисячі його рішень в якості судді Фрунзенського району Харкова. Перше з них датоване 9 січня 2007 року.

Оперативники з Харкова та Києва якнайуважніше вивчають всі рішення та вироки, що їх покійний Трофимов виносив упродовж своєї 30-річної кар’єри, надто стосовно винних у скоєнні особливо тяжких злочинів. У щойно згаданому державному реєстрі судових рішень потрібні «підказки» відсутні. Справи, що їх мав у провадженні вбитий суддя, швидше підпадають під визначення «дріб’язкові».

Один з харківських адвокатів, які працювали з Трофимовим, охарактеризував суддю так: «Володимир Сергійович дуже скромний був чоловік, суддя старої формації. Ніяких компрометуючих справ я про нього ніколи не чув. Він одягався скромно і навіть на роботу їздив, по-моєму, на метро». Власної автівки у судді, безробітних Ірини та Сергія Трофимових справді не було.

ВЕРСІЙ ПОМЕНШАЛО

Слідство розглядає в якості основних дві версії. Перша: вбивці нібито дуже цікавилися колекцією зібраних кількома поколіннями Трофимових рідкісних монет, тобто мали на меті заволодіти особистим майном жертви. Згідно з другою версією, суддю та його рідних вбивали через «претензії» злочинного світу з приводу попередньої професійної діяльності Володимира Сергійовича.

Впродовж кількох останніх тижнів в інтернеті гуляє відео з фрагментами огляду місця кривавого злочину співробітниками міліції. Користувачів попереджають: окремі кадри містять сліди насильства, деякі предмети закривавлені.

Передивившись ролик кілька разів, важко оцінити справжню цінність колекції запеклого нумізмата, надто в квартирі судді все перевернуто догори ногами. Позаяк існує власноруч складений суддею каталог предметів колекції, слідство старанно звіряє те, що вціліло після нальоту на приватне житло (або ж після вивчення міліціянтами місця скоєння злочину), із записами Трофимова. На загал складається враження про дійсно скромні побутові умови родини Трофимових.

Друга версія – вбивство з метою помсти за «надто ретельне слідування кодексу суддівської честі» та «виконання неписаних правил функціонування судів» - теж має право на існування. Та обставина, що Володимир Трофимов останніми роками розглядав переважно «дріб’язкові» справи, аніяк не виключає помсти зграї злочинців за винесений суддею вирок, скажімо, десятирічної давнини.

Така вже психологія злочинця: весь час, що поволі тече у місцях не надто віддалених, обдумувати різні варіанти якнайжорстокішого «покарання» людини, «винної» (звісно, з точки зору розбійника) у негараздах ув’язненого. Заради вдоволення «благородної помсти» рецидивіст ладен не лише формувати «на зоні» майбутню злочинну мікрогрупу.

Деякі ЗМІ висунули як гіпотезу нову, а тому маловідому широкому загалові службову функцію судді Трофимова. Начебто подеколи представник Феміди виступав у ролі «листоноші».

На адвокатському сленгу «листоноша» - це людина, котра після проведення відповідних перемовин із головою суду та конкретним суддею (на якого той голова розписав розгляд справи) заносить обумовлену суму грошей. Зазвичай в адвокатурі не заведено передоручати проведення цієї надважливої процедури комусь із працівників суду. Бо відомо: що більше посередників, то більше грошей «прилипатиме» до сторонніх рук, доки сума зрештою дійде до адресата.

…ТА РЕЗУЛЬТАТУ НЕМА Й ДОНИНІ

Колишній заступник міністра внутрішніх справ, генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль 20 грудня на своїй сторінці у Facebook написав: «Мої здогадки щодо того, що голови відрізали, аби було неможливо ідентифікувати вогнепальну зброю, підтвердилися: на тілах убитих виявлено сліди пороху. По-друге, на тілах немає слідів побоїв або боротьби (без колото-різаних ран) – немає жодних пошкоджень, здатних призвести до смерті. По-третє, версія про убивство з-за колекціонування явно перебільшена, позаяк основним власником колекції є батько судді. По-четверте, у квартирі практично нема ані відбитків пальців, ані слідів взуття – цікаво, як при новому Кримінально-процесуальному кодексі й відсутності доказової бази це розслідуватиметься. Я підказав: шукайте, хлопці, табельну зброю – правоохоронців, військовослужбовців та інших, хто має на неї право – або мисливську зброю, отриману легально. Адже навіть п’яному їжакові зрозуміло, що голови відрізали, аби не засвітити стволи, з яких здійснено вбивство.

Харківські міліціонери розповіли, що зараз все слідство звелося до того, що впіймали кількох авторитетів, злодія в законі і кажуть їм, що «не випустимо доти, доки по своїх каналах не знайдете нам убивць».

Днем раніше адвокат Тетяна Монтян на одному телеканалі виклала власну версію: «Вбивство скоєне спецслужбами типу команди Пукача на замовлення деяких людей, котрі прагнуть залякати тих суддів, хто намагається не працювати «під замовлення» й оберігати власну репутацію. Іще одне пояснення: комусь «нагорі» здалося актуальним надання народу можливості «випустити пару», аби люди не виходили на акції протесту проти свавілля суддів таких, як влаштували ультрас на підтримку Павличенків. Та й чимало психоаналітиків схильні до цієї версії, кажуть: «Вуха спецслужб стирчать за цією справою однозначно…».

Глава МВС Віталій Захарченко зазначив: «Під час огляду місця злочину наші фахівці звернули увагу на те, що злочинці прагнули якомога менше залишити слідів скоєння злочину, себто своїх безпосередніх слідів. Це може свідчити про те, що ці злочинці раніше скоювали злочини».

З його слів випливає, що попередні вбивства лишились безкарними і, більше того, допомогли їм неабияк відшліфувати майстерність знищення своїх слідів.

Піти на «мокруху» з відсіченням аж чотирьох голів наважиться не кожен громадянин, тут легко здогадатись про кримінальне минуле прихильників гільйотинування.

Що ж до решти глибокодумних міркувань пана міністра, то було б дивно, якби група злочинців, здійснивши вбивство чотирьох людей, не поспішала покинути місце злочину (сподіваючись на оперативне прибуття наряду правоохоронців), або ж перед поверненням на «базу» залишила експертам-криміналістам «підказки» у вигляді відбитків пальців, зразків ДНК чи, в ідеальному варіанті, власні візитівки.

Керівник Головного слідчого управління МВС Василь Фаринник, продублювавши як «найсвіжіше відкриття» підлеглих здогадку генерал-лейтенанта Москаля з приводу слідів куль в унесених злочинцями головах убитих (за якими можна ідентифікувати застосовану зброю), мабуть, не здогадується про те, що замість гільйотинування у чужій квартирі злочинцям набагато легше було б заздалегідь придбати абсолютно «чисті» стволи, тобто не «засвічені» раніше в якихось злочинах.

ЩО НАСПРАВДІ КОЛЕКЦІОНУВАВ ХАРКІВСЬКИЙ СУДДЯ?

Репутація працівників судів у наші дні, як це не прикро, залишає бажати кращого. Це стосується і голів судів (покійний В. Трофимов, до речі, колись очолював колектив Московського райсуду міста Харкова), і їхніх заступників, і звичайних суддів, і решти працівників, включаючи технічних.

З приводу того, що саме колекціонував небіжчик-суддя – квартири у мільйонному місті чи «лише» статуетки з орденами, думки існують різні. Житлова площа, звісно, є дорожчою, ніж мініатюрні предмети. Але й рідкісні монети, не кажучи вже про військові ордени, теж мають в наш час певну вартість.

Загальна вартість колекції монет, що датовані 1690-1917 роками і зберігалися просто у квартирі судді Трофимова, за підрахунками харківських колекціонерів сягала $10 млн.

Крім монет зі статуетками, суддя Трофимов за власний кошт придбав дві квартири синам від різних шлюбів (вартість кожної приблизно $70-80 тисяч), а ще квартиру для матері у дуже престижному районі за $150 тисяч.

Олег Базак, для Правосуддя

Джерело: pravosud.info
15.01.2013

Сьогодні
24 квітня 2019

Анонс подій:

 

 


Архів заходів Центру>>


Опитування (архів)


підписатися на        розсилку новин з сайту
підтвердити підписку
нагадати пароль
відписатися



Наші публікації:

Архів публікацій>>


Вийшов новий номер Віснику Центру суддівських студій присвячений монiторингу доступностi, ефективностi та неупередженостi правосуддя в Українi


 
© 2001-2016. Центр суддівських студій. При копіюванні матеріалів та/або розміщенні їх у будь-якому інформаційному виданні -
посилання на Центр суддівських студій обов'язкове. E-mail: info@judges.org.ua, judges@i.com.ua

Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація