Прес-реліз у справі щодо відповідності Конституції України деяких положень статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України    П Р Е С – Р Е Л І З 2 липня 2009 року   2 липня Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 30 червня Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України положень частин сьомої, дев`ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 2368 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – Кодекс). Зазначеними положеннями судам надано право скасовувати постанови про порушення кримінальної справи у разі неподання без поважних причин у встановлений суддею строк до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи; розглядати справи щодо оскарження постанов про порушення кримінальної справи без участі у судовому засіданні прокурора;  приймати рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у разі задоволення скарг на постанови про порушення справи та скасуванні відповідних постанов. КСУ, розглядаючи порушені в конституційному поданні питання, виходив з такого. Надання матеріалів, відповідно до яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, є обов’язком органів дізнання, слідчого, прокурора, які, враховуючи строки розгляду судом скарг, повинні вжити всіх необхідних заходів для своєчасного їх направлення до суду. Невиконання чи неналежне виконання цього обов’язку може бути підставою для притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. Відповідно до положень частини сьомої статті 2368 Кодексу в разі неподання до суду без поважних причин матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, суддя вправі визнати відсутність цих матеріалів підставою для скасування постанови про порушення справи. Системний аналіз статті 2368 Кодексу дає підстави вважати, що її зміст допускає можливість невиконання органом дізнання, слідчим, прокурором обов’язку щодо надання зазначених матеріалів. Порядок, визначений частиною сьомою статті 2368 Кодексу, зумовлює винесення судом рішення, яке ґрунтується не на всебічному, об’єктивному, повному дослідженні всіх матеріалів, а лише на юридичному факті неподання їх без поважних причин до суду. На думку КСУ, розгляд справи за відсутності таких матеріалів позбавляє учасників процесу права на судовий захист, а скасування з цієї підстави постанови про порушення кримінальної справи виключає змагальність сторін і свободу в наданні ними суду своїх аргументів для обґрунтування правомірності чи неправомірності порушення справи. Таким чином, частина сьома статті 2368 Кодексу не відповідає приписам частини першої статті 55, частини п’ятої статті 124, пунктів 4, 9 частини третьої статті 129 Конституції України. За частиною дев’ятою статті 2368 Кодексу обов’язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора, неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. КСУ вважає, що цей обов’язок випливає із конституційно визначеної функції прокуратури України щодо здійснення нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство. Органи прокуратури зобов’язані вжити всіх необхідних заходів для забезпечення участі прокурора у процесі судового розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи. Неналежна організація участі прокурора в процесі, а також його відсутність у судовому засіданні без поважних причин може бути підставою для притягнення винних осіб до юридичної відповідальності. Допускаючи розгляд справ за відсутності у судовому засіданні прокурора, законодавець по суті звільнив прокурора від належного виконання функції, передбаченої пунктом 3 статті 121 Конституції України. Таким чином, КСУ зазначає, що участь прокурора під час судового розгляду справи за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи повинна бути обов’язковою. Положення частини дев’ятої статті 2368 Кодексу, яке уповноважує суд розглядати справу щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи за відсутності в судовому засіданні прокурора, є таким, що не відповідає вимогам пункту 3 статті 121, пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України. Розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для її винесення і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Уповноваження судів загальної юрисдикції виносити постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в порядку, передбаченому пунктом 2 частини шістнадцятої статті 2368 Кодексу, суперечить закріпленому в статті 6 Конституції України принципу поділу влади, оскільки проведення дізнання, слідства та складання досудових процесуальних документів у справах публічного обвинувачення не є предметом судочинства у кримінальних справах. Отже, Конституційний Суд дійшов висновку, що положення пункту 2 частини шістнадцятої статті 2368 Кодексу стосовно уповноваження судів загальної юрисдикції виносити постанови про відмову в порушенні справи у разі задоволення скарг не відповідає вимогам статті 6, частини третьої статті 124 Конституції України. Досліджуючи справу, КСУ виявив ознаки невідповідності Конституції України окремого положення пункту 3 частини дванадцятої статті 2368 Кодексу і на підставі Закону „Про Конституційний Суд України“ розглянув питання щодо його конституційності. У зазначеному пункті вказано, що суддя у судовому засіданні, перевіривши явку сторін, заслуховує думку прокурора, якщо він з’явився у засідання. Конституційний Суд вважає, що положення Кодексу „якщо він з’явився у судове засідання“ допускає відсутність прокурора у судовому засіданні під час розгляду справи за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи, тому воно не відповідає вимогам пункту 3 статті 121, пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України. Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 152, 153 Конституції України, статтями 51, 61, 63, 65, 67, 69, 73, 82 Закону „Про Конституційний Суд України“, КСУ в и р і ш и в: 1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 2368 Кримінально-процесуального кодексу України: – „у разі неподання без поважних причин до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення справи, у встановлений суддею строк суддя вправі визнати відсутність цих матеріалів підставою для скасування постанови про порушення справи“ (частина сьома); – „неявка якого в судове засідання не перешкоджає розгляду справи“ (міститься в частині дев’ятій); – „якщо він з’явився у судове засідання“ (застосоване в пункті 3 частини дванадцятої); – „і виносить постанову про відмову в порушенні справи“ (міститься в пункті 2 частини шістнадцятої). 2. Положення Кримінально-процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення. 3. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.   ПРЕС-СЛУЖБА  КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ  Джерело: www.ccu.gov.ua 02.07.2009