Голова Вінницького окружного адміністративного суду Віталій КУЗЬМИШИН: «Щоб змінити щось у судовій системі, треба змінити свідомість населення і влади»
Секрет успіху – у прозорості та справедливості
Основне призначення адміністративної юстиції – захист прав громадян від неправомірних посягань з боку органів державної влади. Однією з найболючіших проблем української держави та судової системи є виконання судових рішень. Нелегке завдання стоїть перед працівниками адміністративних судів – виконувати свою роботу в умовах складного фінансового та політичного становища. Побутує думка, що ці органи судової влади не виконали покладених на них завдань. Які ж фактори впливають на результати їхньої діяльності? Це та інші запитання «ПТ» задав голові Вінницького окружного адміністративного суду, член Ради суддів адміністративних судів України Віталію КУЗЬМИШИНУ.
– Пане Віталію, Вінницький окружний адміністративний суд (далі – ВОАС) розпочав роботу одним із перших серед адміністративних судів України і зараз багато в чому зберігає першість. У чому секрет вашого успіху?
– Наше основне досягненнями – винесення справедливих рішень, з якими погоджується суспільство. Бувши першим судом, який став розглядати справи як суд першої інстанції за правилами нового КАСУ, ми напрацювали значну судову практику. Як ви пам’ятаєте, до початку роботи окружних судів справи розглядали господарські та загальні місцеві суди. Важко навіть уявити, що спочатку в нас працювало лише шестеро суддів, адже ми одразу отримали понад 2 тис. справ, переданих з інших судів, зокрема щодо захисту прав «дітей війни» та учасників війни, а також одноразових соціальних виплат. Загалом протягом першого року роботи ВОАС суддівський корпус із шести осіб розглянув понад 15 тис. справ.
Уже тоді ми замислювались над тим, яка різниця між суддею та діловодом. Замість того щоб займати активну життєву позицію, робити свій внесок у розвиток правової науки, судді змушені були зранку до вечора знаходитися в залі засідань, а по закінченню робочого дня писати судові рішення, тоді як багато справ були однотипними. Свого часу ми підрахували, що на розгляд однієї середньої справи в суді витрачається щонайменше 31 бюджетна гривня. Уявіть, яких витрат можна було б уникнути, якби в Україні діяв принцип верховенства права та вчасно виконувалися рішення Конституційного суду. Наприклад, у Німеччині, де діє правило судового прецеденту, зокрема в Положенні про адміністративні суди, за наявності щонайменше 20 однотипних справ суд приймає «зразкове рішення», обов’язкове для всіх подальших справ цієї категорії.
Думаю, один із ключових факторів нашого успіху – прагнення до прозорості та ефективності. З цією метою ми побудували роботу апарату суду за принципом «прозорого офісу», створили власний веб-сайт, запровадили прес-службу, встановили в холі суду інформаційний кіоск, а з початку ц.р. для громадян працює гаряча лінія.
Крім того, для зміцнення наукового потенціалу суддів створена Рада щодо забезпечення науково-консультативної діяльності адміністративного судочинства Вінниччини. Вона є дорадчим органом при суді і на підставі наукового аналізу законодавства та практики суддів усіх рівнів розробляє та подає рекомендації з актуальних питань судової діяльності.
– Розкажіть, будь ласка, про принцип роботи вашого «прозорого офісу».
– Думаю, читачі пам’ятають період, коли судді здійснювали особистий прийом громадян, відписували скарги, а час, який у них залишався, витрачали на розгляд судових справ. Створюючи наш суд, ми повністю відмовилися від цієї практики і використали найкращий закордонний досвід. Так, робота суду побудована за відділами. Усе спрямоване на те, щоб полегшити громадянину доступ до суду та звільнити суддю від несуддівських, адміністративних функцій.
Що стосується громадян, роботі з якими приділяється значна увага, то для них працюють відділ прийому, інформаційний відділ, відділ реєстрації та звернення до виконання судових рішень. У холі першого поверху встановлено інформаційний кіоск, у якому відвідувачі можуть навіть в обідню перерву дізнатись про рух своєї справи. З лютого ц.р. працює гаряча лінія, завдяки якій громадяни можуть отримати роз’яснення з будь-яких питань. Наш суд одним із перших створив прес-службу. Пріоритетним напрямом роботи з громадянами став веб-сайт ВОАС. Крім того, 1 січня 2010 р. в адміністративних судах буде запроваджено автоматизовану систему документообігу. Однак у нашому суді аналог прозорого розподілу діє з 2007 р. Тому до таких змін ми ставимося позитивно.
– Враховуючи власний досвід, чи змінили б ви щось у судовій системі і коли Україна зможе досягти високих європейських стандартів у цій сфері?
– На мою думку, потрібно змінити ставлення суспільства, політичних сил та органів державної влади до судової системи. Перш за все ми повинні відповісти на запитання: що таке правова демократична держава і яку роль відіграють у ній суди? На превеликий жаль, на судову систему перекладають весь тягар недоліків інших органів державної влади, а із суддів роблять ворогів суспільства. Таке ставлення значною мірою залежить від правової культури населення, юристів, органів влади та правоохоронців. Щоб змінити щось у судовій системі, треба змінити свідомість населення і влади.
Сьогодні часто говорять про недосконалий добір кадрів у судовій системі, про те, чи потрібна виборність суддів. Але ніхто не наголошує на тому, що процедура призначення суддів у першу чергу пов’язана з наданням статусу цій посаді. У нас же отримання повноважень розцінюється як важіль впливу на суддів і суд. Той, хто призначає суддю, і впливає на судочинство. Метою призначення судді на посаду Президентом чи Парламентом має бути надання їй високого статусу. Суддя має бути процесуально незалежною особою.
Крім того, суд не повинен виконувати функції органів державної влади, виправляючи їхні помилки, заповнюючи своїми рішеннями серйозні прогалини у їхній діяльності. Щоб реалізувати ці прагнення, потрібні зміни як у законодавстві, так і у свідомості.
– Отже, правова культура органів державної влади впливає на діяльність адмінсудів?
– На результати діяльності адмінсудів впливає багато факторів. Одним із них є правова культура органів влади. Якщо проаналізувати структуру рішень, на які громадяни та органи державної влади подають апеляції, то їхнє приблизне співвідношення – 3:80. Водночас суд апеляційної інстанції скасував і змінив лише 8% рішень. З цього випливає, що громадяни довіряють суду, недовіру ж виказують органи державної влади.
– Чому громадяни роками чекають на виконання судового рішення?
– Це парадоксально, але у вертикалі органів державної влади існують як формальні, так і неформальні вказівки оскаржувати судове рішення аж до останньої інстанції. Через це громадянин втрачає право на швидке й ефективне судочинство і роками чекає на виконання судового рішення. Державний апарат крім свого традиційного завдання – гарантувати законність і порядок – взяв на себе додаткові функції, що спрямовані на забезпечення добробуту громадян та розвитку соціальних умов їхнього життя. Державний орган наділений низкою повноважень, однак застосовує їх для боротьби з громадянином, який звертається до суду за захистом своїх прав. Недаремно, виходячи із загального спрямування адміністративної юстиції та з огляду на невисокий рівень правової обізнаності пересічного громадянина, Кодекс адміністративного судочинства України запровадив презумпцію вини суб’єкта владних повноважень. Такий підхід, який передбачає обов’язок адміністрації органу виконавчої влади довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, посилює позиції громадянина та відповідальність держоргану під час прийняття будь-якого рішення.
Отже, у самій структурі «державного дерева» відсутні злагодженість і соціальна орієнтованість. Орган виконавчої влади не має правової культури, поваги до громадян та судових рішень, які відновлюють їхні права. А адміністративний суд позбавлений впливу на виконання судових рішень. Ми проаналізували законодавство про адміністративне судочинство Франції, Німеччини, Австрії, Нідерландів, Польщі та Естонії. У ньому присутній такий захід процесуального примусу, як штраф. Європейська спільнота взагалі вважає матеріальну відповідальність найдієвішою. Лише КАСУ, який писали на основі європейського законодавства, не містить цієї норми. Тому не довіряють громадяни не суду, а системі реалізації їхніх прав загалом. Чи цікавить громадянина, з яких причин не виконане судове рішення? Ні. А незадоволення припадає на долю суду.
– Побутує думка, що адміністративна юстиція не виправдала сподівань. Чи згодні ви з такою оцінкою адмінсудів?
– Якщо бути об’єктивними, адміністративна юстиція, незважаючи на складне фінансове та політичне становище, продовжує виконувати своє основне призначення – захищати права громадян від неправомірних посягань з боку органу державної влади. Зокрема, якщо поглянути на статистику, протягом 2007–2008 рр. наш суд розглянув понад 24 тис. звернень фізичних та юридичних осіб.
Громадянину потрібна адміністративна юстиція. Однак реформувати слід весь державний апарат. Крім того, необхідно поліпшити діалог між громадянином та органом державної влади, розширивши можливості досудового врегулювання спорів. Доцільніше було б, якби до суду першої інстанції надходили спори, які не вдалося вирішити в системі виконавчої влади. Це зменшило б навантаження та спонукало б орган державної влади до спільного пошуку рішень із громадянином.
– У ВОАС наступного року стартує пілотний проект з медіації при вирішенні адміністративних спорів. Не секрет, що до процедури медіації багато хто в Україні ставиться скептично. Чи вірите ви, що цей проект буде вдалим?
– На мою думку, запровадження медіації може стати ще одним кроком до підвищення правової культури органу виконавчої влади. Ми готові підтримувати цю ідею та сприяти її розвитку.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що однією зі сторін у спорах виступає суб’єкт владних повноважень. Отже, особливістю альтернативного вирішення спорів в адміністративному судочинстві є врегулювання відносин між державним органом і фізичною або юридичною особою мирним шляхом.
Те, що однією зі сторін у справі є орган державної влади, наділений владними повноваженнями, обумовлює певні особливості «добровільності» у процесі примирення – одного з основних принципів медіації. Так, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Крім того, державна служба відповідно до ЗУ «Про державну службу» ґрунтується на принципах служіння народу, законності, персональної відповідальності за виконання службових обов’язків.
Досягнення консенсусу між органом державної влади та фізичною чи юридичною особою має належати до пріоритетів державного органу. Саме для цього чинне законодавство передбачає можливість досудового врегулювання спору в адміністративному порядку (звернення до вищестоящого органу). Отже, виходячи з основних принципів державної влади та служби, а також з чинного законодавства, державний орган зобов’язаний якщо не ініціювати процедуру примирення з позивачем, не наділеним владними повноваженнями, то принаймні прийняти пропозицію особи вирішити конфлікт у позасудовому порядку.
Розмову вела Лариса БАРДАЧЕНКО
«Правовий тиждень»
Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація