Останнім часом багато говорять про те, чи потрібен Господарський кодекс України (далі – ГКУ). Дискусії, які тривають не лише серед науковців, але й у сфері судочинства, безперечно, є позитивним явищем, що допомагає розв’язувати проблеми. «Але коли ми вбачаємо певну тенденційність, зокрема таку, яка загрожує не лише законодавству, але й економіці держави, ми не можемо стояти осторонь», – зазначив на нещодавньому засіданні Ради суддів господарських судів України (далі – РСГСУ) її голова Олександр Удовиченко.
Лейтмотивом реформування господарського законодавства стає його декодифікація. ГКУ часто критикують за невідповідність нормам Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Але позбавлення колізій шляхом скасування ГКУ вважають доречним далеко не всі – зокрема, судді-«господарники».
ГКУ та ЦКУ є законами рівнозначної сили. «Коли парламент приймав ЦКУ, його пропонували зробити конституційним законом, – нагадав пан Удовиченко. – Це означало неможливість врегулювання відносин, відображених у ЦКУ, без внесення змін до нього». Ця пропозиція не знайшла відображення в тексті закону.
Зараз, за словами судді, очевидно, що цивільно-правові відносини не можуть розвиватися без впливу публічно-правових відносин. І саме господарське законодавство – ГКУ – має врегулювати і збалансувати вплив держави (публічно-правових норм) на цивільно-правові відносини. «Тому говорити, що все може бути врегульоване ЦКУ, а господарське законодавство, як кодифіковане чи взагалі як галузь законодавства, не має права на існування, небезпечно», – попередив голова РСГСУ. Ця тенденція може розбалансувати не тільки законодавство, але й економіку держави.
Судді господарських судів переконані, що узгодження норм двох кодексів має відбуватися на законодавчому рівні. Більше того, відповідний законопроект, який спрямований на узгодження цих норм, уже подолав певний шлях в парламенті. Саме вдосконалення чинного законодавства зможе заповнити прогалини в ньому й усунути існуючі колізії. Крім ЦКУ існує й інше законодавство, яке може регулюватись окремими законами. Однак трапляються і проблеми міжгалузевого характеру. Тому виникає потреба у прийнятті законів, сфера правового регулювання яких визначається тільки за предметною ознакою: інвестиційна, банківська чи, наприклад, страхова.
«Недостатність теоретичних розробок призводила до суттєвих колізій між нормами законів, – наголосив пан Удовиченко. – Згадаємо лише норми, що регулюють підсудність адміністративних і господарських судів». Безперечно, насамперед йдеться про колізії, пов’язані із земельними й антимонопольними відносинами. «Перш ніж стати суддею, я працював на кафедрі цивільного права ОНЮА. Як цивіліст я маю десять років викладацького стажу і наукової роботи, – повідомив голова РСГСУ. – Але я переконаний, що економічні процеси, які відбуваються в Україні, потребують окремого регулювання». Після розпаду СРСР було припинене жорстке адміністративне регулювання економіки. «Усі були в захваті від того, що настали ринкові часи, і говорили, що ринок врегулює все сам, – згадав суддя. – Минуло майже 20 років. І що ми бачимо? Ринкові та конкурентні відносини стали рушійної силою економіки. Але коли сталася криза, з’ясувалося, що без державного впливу і державного регулювання економіка будь-якої, навіть найпотужнішої країни не витримає». Мова йде і про рефінансування банків, і про підтримку такої важливої галузі, як вугільна промисловість, тощо. Саме тому значення господарського законодавства як регулятора постійно зростає.
З Олександром Удовиченком був солідарний і екс-декан юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, а зараз заступник голови Вищої ради юстиції Володимир Андрейцев (на фото). «Проблема вдосконалення вічна», – переконаний пан Андрейцев. Усі норми права приймаються людьми, отже, можуть старіти і не відповідати сучасності. Цей перманентний процес треба аналізувати з погляду як матеріального, так і процесуального права.
На думку заступника голови ВРЮ, з часів прийняття ГКУ та ЦКУ відбулися величезні зміни. Тому необхідно змінити правосвідомість, а також підходи теоретиків і практиків до розуміння матеріально-правових і процесуально-правових приписів. «Тим більше що в Україні стрімко розвиваються різні форми юрисдикцій (у тому числі адміністративна. – Ред.), які спричиняють значну частину колізій щодо розмежування спорів, які могли б розглядати загальні, господарські й адміністративні суди», – повідомив Володимир Андрейцев.
Спроба вирішити проблему поділу права на публічне та приватне не дала поштовху для врегулювання тих чи інших правовідносин. «Навіть римські юристи нічого не змогли цим поділом довести, – додав заступник голови ВРЮ. – Ми маємо у своєму розпорядженні класичний Цивільний кодекс Франції (Кодекс Наполеона) 1804 р. Кожен юрист може подивитися його і дізнатись, якими були відносини в Римі. У Франції відбулася пряма рецепція римського права». З погляду ж сучасної концепції розвитку законодавства і права багато норм римського права залишаються мертвими і не відповідають на запити сьогодення.
Обговорюючи доцільність ГКУ, доповідачі не залишили поза увагою і ЦКУ. На думку пана Андрейцева, чинний ЦКУ (який за своєю суттю є другою Конституцією) зачепив практично всі приватно- та публічно-правові інститути (більше 40% його норм стосуються регулювання публічних правовідносин). Якщо ж проаналізувати характер усіх правовідносин, які регулює ЦКУ, можна сказати, що він уособлює все законодавство. «ЦКУ як класичний інструмент регулювання приватно-правових відносин вже не відповідає розмежуванню підвідомчості та підсудності тих чи інших спорів», – резюмував Володимир Андрейцев.
Дмитро ШЕВЧЕНКО
«Правовий тиждень»
Окрема думка
Голова РСГСУ Олександр УДОВИЧЕНКО:
– ЦКУ вийшов з римського права, що регулювало відносини між людьми, відносини власності, зобов’язальні відносини. Вони не змінюються, тому що не змінюється природа людини. Але в Україні вже є процеси, які не були відомі ні римському, ні германському праву. Врегулювати згаданими нормами правовідносини, які існують сьогодні, враховуючи ступінь індустріалізації, неможливо. Тому єдиний спосіб усунути колізії – узгодити цивільне, господарське, адміністративне законодавство і відповідні процесуальні норми.
За пропозиціями щодо уніфікації процесу також можна побачити певну небезпеку. Господарський процес має бути лаконічним, скороченим і ефективним. Тоді можна буде врегулювати економічну сферу. Ми, судді, не можемо дозволити собі розглядати справи роками і приймати рішення, які на момент їх винесення все втратять актуальність для підприємців і суб’єктів господарювання.
Підтримка сайту: Швейцарська Конфедерація