Д-р Марк Е. Філлігер Керівник відділу в Канцелярії Європейського Суду по правам людини у Страсбурзі (Франція); титулярний професор університету Цюрих (Швейцарія)   Європейський Суд по правам людини - структура та процедура   Огляд 1. Вступ 2. Структура Європейського Суду а) Палати (7 суддів) б) Великі Палати (17 суддів), фільтраційна комісія в) Комісії у складі трьох суддів г) Канцелярія 3. Стиль роботи Європейського Суду а) Засідання б) Відкритість процедури в) Використання мов г) Попередні заходи 4. Сторони а) Правовий представник б) Безкоштовне захист прав 5. Процедура а) Подання скарги б) Процедура допуску в) Зокрема, умови допуску г) Врегулювання за погодженням обох сторін д) Вироки/Рішення е) Призначення компенсації є) Подання справи на розгляд до Великої Палати 6. Заключне слово   Вельмишановні пані та панове! 1. Вступ У своїй доповіді я розглядаю організацію процедури в Європейському Суді по правам людини. Спочатку буде зроблено виклад щодо структури Європейського Суду, а також будуть розглянуті деякі загальні питання. На завершення я представлю процедуру на прикладі розгляду однієї зі скарг. В основу цієї доповіді покладено Європейську Конвенцію з прав людини (ЄКПЛ). 2. Структура Європейського Суду На початку хотів би представити структуру Європейського Суду. Він приймає рішення виключно групами суддів, це означає: у складі Палати, Великої Палати чи Комісії. Пленум у складі 40 суддів є, по-суті, надто громіздким; на нього нині покладаються лише рішення у адміністративних справах, наприклад, щодо визначення процедурного порядку. а) Палати (7 суддів) В центрі повсякденної діяльності Страсбурзького суду знаходяться Палати; Європейський Суд створив чотири таких Палати. Кожна Палата складається з семи суддів. Розподіл суддів по різним палатам здійснюється на основі досить складної системи. По-перше, враховується відповідне представництво жінок в кожній палаті; потім також географічне представництво (наприклад, не слід допустити, щоб одна палата складалася лише з суддів північних країн, а інша - лише з суддів - представників країн Середземномор'я). Важливим критерієм є, врешті-решт, робоче завантаження. Судді тих країн, з яких традиційно надходить багато скарг - серед них Франція, Італія, Турція і Польща - повинні, по можливості, бути розподілені по різним палатам. На чолі кожної палати стоїть президент та віце-президент. Поскільки Стасбурзький суд нараховує в цілому 41 суддю, то стало можливим розширити 4 палати до чотирьох секцій по 10 суддів в кожній. У цьому зв'язку для практиків було б цікаво дізнатися, в якій палаті, в залежності від обставин, розглядається та чи інша скарга. Тут відводиться певне значення так званому національному судді, тобто судді тієї країни, проти якої направлена скарга. Це означає, що кожна скарга передається в ту палату, в якій засідає національний суддя. Поскільки український суддя засідає в четвертій Палаті Європейського Суду, то багато українських справ розглядається цією Палатою. Лише у виняткових випадках справа передається в якусь іншу палату - внаслідок чого національний суддя переходить в цю іншу палату для розгляду даної справи і там бере співучасть у прийнятті рішення. Основний принцип полягає також в тому, що член суду, який доповідає про справу, як правило, теж належить до тієї палати що й національний суддя. Звичайно, національний суддя і сам може виступити в ролі доповідача справи. б) Велика Палата (17 суддів), фільтраційна комісія Суттєвою складовою частиною європейського компромісу під час роботи над 11-м протоколом було створення Великої Палати. На неї покладаються дві функції. З одного боку вона діє як перша інстанція у справах, де розглядаються важливі питання тлумачення (інтерпретації), з іншого боку вона виступає в ролі суду другої інстанції. Європейський Суд створив дві Великі Палати, кожна з яких складається з 17 суддів; серед них постійно - президент і два віце-президенти Європейського Суду, а також два інших президенти Палат. Під час розподілу суддів по окремим Палатам знову ж таки враховуються різні критерії, перш за все, відповідне представництво жінок, а також географічний розподіл. Національний суддя також бере участь в розгляді справ. Якщо оскаржується якийсь вирок у Великій Палаті, як у суді другої інстанції, то спочатку фільтраційна комісія повинна прийняти рішення, чи має даний випадок достатнє значення, щоб Велика Палата стала ним займатися. Той факт, чи буде Велика Палата перезавантажена справами, чи може страсбурзька процедура бути завершена протягом розумних термінів, в значній мірі залежить від того, наскільки "великодушно" фільтраційні комісії будуть допускати скарги на розгляд до Великої Палати. Бо ж однак 11-й додатковий Протокол та новий процедурний порядок Європейського Суду визначають, що вирок/рішення повинен передаватися на розгляд до Великої Палати лише "як виняток". в) Комісії у складі трьох суддів Нарешті, кілька слів про комісії у складі трьох суддів. В цих комісіях розглядаються однозначно недопустимі справи, тобто такі, в яких особа, що подає скаргу не дотрималася терміну 6 місяців чи не повністю скористалася правозахисними шляхами у своїй країні. Приблизно 50% скарг розглядаються в такій процедурі, і без цих комісій Європейський Суд ніколи не зміг би впоратися з великою завантаженністю. Троє суддів цих комісій по черзі призначаються однією з палат. Вони можуть одноголосно відхилити однозначно недопустимі скарги відразу. Ст.29 ЄКПЛ у цьому відношенні дещо заплутана в тому, що передбачає, що кожна скарга спочатку має бути представлена в комісію, перш ніж вона потрапить на розгляд до Палати чи Великої Палати. Це не так. Навпаки, особа, яка подає скаргу, в кожному випадку буде в першу чергу вирішувати, чи направляти скаргу до "комісії трьох" чи в Палату. Якщо справа потрапляє спочатку до комісії і не буде одноголосно відхилена, то її передають на розгляд до Палати. А Палата з свого боку по кожному конкретному випадку може в будь-який час прийняти рішення, чи подавати цю справу до Великої Палати. Наскільки докладно мають бути обгрунтовані рішення комісії? Їх весь час критикують за те, що короткі обгрунтування комісій не відповідають вимогам правової держави. Тут слід замислитися над тим, що лише така процедура дозволяє Європейському Суду, розгрібати величезну гору скарг. Та критика пояснює, чому ж в Конвенції чітко вказано, що і комісії у складі трьох суддів повинні обгрунтовувати свої рішення. Та критика виявляється неглибокою, бо вона не враховує той факт, що вже під час попередньої кореспонденції з Канцелярією увага позивача зверталася на можливу безперспективність його скарги. Часто стереотипне обгрунтування рішення комісії визначає не лише той факт, що у конкретному випадку не має місце порушення ЄКПЛ; навпаки:воно констатує, що позивачу вже під час попередньої кореспонденції було повідомлено про причини відмови. Цього, з моєї точки зору, достатньо для здійснення обов'язкового обгрунтування. г) Канцелярія Нарешті, ще кілька слів про Канцелярію Європейського Суду, яка надає підтримку в роботі останнього. На сьогоднішній день Канцелярія нараховує близько 300 співробітників, серед них близько 110 юристів. Персонал походить з усіх країн - учасників договору. Основу Канцелярії складають секції (Units), це групи по 10 - 12 осіб (юристи та секретарки), в чию компетенцію входить певна кількість справ проти певних держав. 3. Стиль роботи Європейського Суду а) Засідання Зараз би хотів коротко описати стиль роботи Європейського Суду. Судді повинні офіційно працювати у Страсбурзі, судочинство здійснюється протягом усього року. Під час канікул робота не припиняється, але здійснюється в обмеженому режимі. б) Відкритість процедури Важливий аспект страсбурзької процедури - посилена прозорість / транспарентність процедури. Конфідеційними залишаються наради та голосування Європейського Суду. Але всі усні слухання є відкритими. Документи теж можуть бути в кожній справі передані зацікавленим представникам громадськості для перегляду у Страсбурзі в штаб-квартирі Європейського суду. Винятком є лише документація, пов'язана з врегулюванням справ за спільною згодою сторін. Така посилена прозорість страсбурзької процедури створює, звичайно, певну колізію по відношенню до особистих прав позивача. Але за ним залишається право, в будь-який час подати обгрунтовану заяву про недопуск представників громадськості до перегляду матеріалів справи, а в окремих випадках, як виключення, також і до усного слухання справи. Тоді президент Палати приймає рішення згідно з заявою. На практиці особа повинна попередньо за кілька днів усно чи письмово повідомити в Канцелярію, які матеріали вона хотіла б переглянути. Перегляд матеріалів відбувається в самому Європейському Суді в Страсбурзі. Як виняток, окремі витяги з матеріалів можуть бути також фотокопійовані та переслані. Виключається консультування з цілої серії матеріалів справ. В) Використання мов Як регулюється використання мов в Європейському Суді? Самі судді говорять під час слухання англійською або французькою мовою. Слухання та наради щонайменше на певний (перехідний) період перекладаються на другу офіційну мову. В будь-якому випадку матеріали-проекти рішень і т.д. - надаються суддям лише на одній офіційній мові. Позивач або його адвокат подає скаргу на мові однієї з країн-членів Ради Європи. Якщо скарга визначається як недопустима, то за вибором позивача рішення може бути викладено англійською або французькою мовою. Якщо скарга передається уряду тієї країни, то він має право викласти свою позицію однією з офіційних мов Європейського Суду. Трапляється, що позивач не володіє французькою чи англійською. В такому випадку перед урядом може бути поставлена вимога, перекласти свою точку зору на одну з національних мов. Ситуація змінюється стосовно усного слухання та після оголошення допустимості скарги. Тепер вже, в принципі, і позивач і його адвокат мають користуватися однією з офіційних мов. Як виняток президент Палати може дати згоду на використання однієї з інших мов. В цьому випадку на позивача не покладаються ніякі витрати. Якщо ж представництво уряду бажає викласти свою позицію рідною мовою - німецький уряд, наприклад, виступає в Страсбурзі, як правило, німецькою мовою, - то уряд повинен забезпечити витрати на переклад. Вирок, врешті-решт, здійснюється, як правило, однією з офіційних мов. Лише ті вироки, які потрапляють до публікування, перекладаються на другу офіційну мову. Не була прийнята пропозиція про те, що замість перекладу на іншу офіційну мову краще було б перекладати вирок на третю мову - мову позивача. Щонайменше сьогодні ця пропозиція не проходить через фінансові можливості нового Європейського Суду. г) Попередні заходи Ще кілька слів щодо попередніх заходів. Процедура розгляду скарги не має суспенсивної (відкладальної) дії. Але Суд згідно зі ст.39. Процедурного порядку Європейського суду має можливість призначити у термінових справах попередні заходи, якщо зокрема може трапитися порушення ЄКПЛ, яке підлягає покаранню та може нанести невиправну шкоду чи збитки. Такими в новому Суді визначаються перш за все депортація або висилка позивача в третю країну, де на нього вірогідно чекають нелюдське поводження чи кара, які протирічать ст.3. ЄКПЛ. Заходи призначаються Палатою, або, якщо вона не засідає, уповноваженим президентом. Результатом такого розпорядження Європейського Суду є те, що держава відмовляється від депортації чи висилки до прийняття остаточного рішення по скарзі. Процедурний порядок передбачає два засоби гарантії виконання (рішень). З одного боку Процедурний порядок передбачає, що про кожне розпорядження про попередні заходи повідомляється в Комітет Ради Міністрів Європи. Таким чином повинен здійснюватися певний політичний тиск на ті країни, які у виняткових випадках не хочуть дотримуватися розпоряджень про попередні заходи. З іншого боку Процедурний порядок визначає, що Європейський Суд може в будь-який час вимагати від сторін надати інформацію про виконання попередніх заходів. З огляду на відкритість процедури кожна держава в такій ситуації добре поміркує, яку відповідь передати Суду. 4. Сторони Важливим є питання, хто може виступати у страсбурзькій процедурі як сторони. У цьому відношенні ст.34 ЄКПЛ називає "кожна фізична особа, недержавна організація або об'єднання осіб". Національність не має значення. Іншими словами, це не точно, коли говорять, що сьогодні всі особи від Португалії до Сибіру та від Ізраілю до Грузії можуть подати скаргу в Страсбург. Вірно, що скарги можуть бути направлені лише проти 41 держави-учасниці договору, але те, що особи мають також проживати в одній з цих країн, не є передумовою. а) Правовий представник Цікавим є врегулювання правового представництва позивача перед Судом. Позивач може, в принципі, подавати скаргу самостійно. Якщо ж вона не буде відразу визначена як недопустима, а навпаки, буде передана протилежній стороні, то президент уповноваженої Палати може видати розпорядження, що позивач повинен мати представника. Цей захід можна очікувати перш за все у складних справах і слугує він забезпеченню рівних вагових категорій між позивачем та протилежною стороною - урядом. Якщо проводиться усне слухання справи, то позивач повинен мати представника. Президент Палати може, звичайно, відмовитися від цієї вимоги, якщо припускається, що позивач свою справу зможе представляти в достатній мірі самостійно. Процедурний порядок Європейського Суду визначає також, хто може виступати в ролі правового представника. В принципі, в Страсбурзькому суді ними можуть бути лише ті особи, які згідно з національним законодавством мають право на процесуальне представництво. Сюди відносяться, в основному, адвокати, але, наприклад, згідно окремих процесуальних правил також і професори юриспруденції. Крім того, адвокати мають проживати на території однієї з країн-членів ЄКПЛ. Якщо інші особи хотять виступати правовими представниками у Страсбурзі, то для них необхідна чітка згода-дозвіл президента. Таким чином, обов'язкового дозволу потребують неадвокатське представництво та представництво через адвокатів з інших континентів. б) Безкоштовне здійснення правового захисту В подальшому позивачу в страсбурзькій процедурі може бути забезпечено безкоштовне судочинство. Процедура сама по собі безкоштовна, процедурна допомога полягає в наданні адвоката. Позивач може сам подати заяву або ж суд від себе надає безкоштовну правову підтримку в інтересах позивача. Передумовою є те, що таке рішення є необхідним для здійснення процедури в Суді, а також, що позивач сам не володіє достатніми коштами. Уряду, проти якого направлена скарга, постійно пропонується визначити своє ставлення до клопотання про правову підтримку. Лише після цього прийняття рішення про надання безкоштовної правової підтримки покладається на уповноваженого президента Палати. Якщо вона надається, то вона, в принципі, дійсна на весь період розгляду справи, в тому числі, і для можливої процедури в Великій Палаті. 5. Процедура а) Подання скарги Давайте прослідкуємо за проходженням скарги в Європейському Суді. Позивач повинен надати коротке резюме скарги, а також вказати, які, з його точки зору, права були порушені. Перш за все він має викласти інформацію про вичерпність національних правових шляхів, тобто, назвати ті внутрішньоправові засоби в своїй країні, якими він скористався. Датою подання скарги вважається - це здавна є страсбурзькою особливістю - не дата поштового штемпелю на конверті, в якому було надіслано першу скаргу до Страсбургу. Значно частіше нею вважається дата, вказана в першій скарзі. Після надходження скарги Канцелярія повідомляє позивачу, при необхідності, про сумніви щодо допустимості скарги. Якщо таких сумнівів не існує, або ж позивач наполягає на своїй скарзі - на це в нього завжди є право, - то вона підлягає реєстрації. б) Процедура допуску Після реєстрації скарга передається одному з суддів як доповідачу по справі, який готує пропозицію. Система осіб, які доповідають по справі, інструменталізує окремих суддів Європейського Суду, на них теж покладається відповідальність за перебіг процедури розгляду скарги. Доповідач спочатку пропонує, чи передати справу на розгляд в комісію чи в Палату; він також робить пропозицію по справі, тобто або ж готує проект рішення, який передбачає недопустимість скарги, або ж скарга передається відповідному уряду. Якщо справа не оголошується відразу як недопустима, то доповідач по справі після передачі скарги знову робить пропозицію щодо допустимості чи недопустимості скарги, або ж при необхідності пропонує усне слухання справи. Усні слухання в Страсбурзі являтимуть собою і в майбутньому певний елемент несподіваності для адвокатів, бо судді можуть спонтанно ставити запитання до всіх осіб, які беруть участь у слуханні. Досвід показує, що відповіді на ці, часто раптові запитання такі ж повні, як і сумлінно розроблені та потім зачитані точки зору представників сторін. Європейський Суд може, як виняток, направити делегацію суддів для збору доказів. Це відбувається перш за все у справах проти Турції, бо в цій країні стосовно скарг про нелюдське поводження та катування не існує внутрішньої правової процедури встановлення обставин справи. Лише тоді Суд сам займається визначенням обставин справи. Делегації суддів їздять також до тієї чи іншої країни, щоб обговорити зі сторонами врегулювання за згодою обох сторін; про це зараз дещо докладніше. Оголошення недопустимості скарги припиняє процедуру, в цьому випадку не існує можливості для передачі скарги до Великої Палати. Допустимість скарги відчиняє двері до основної процедури, до можливості врегулювання за згодою обох сторін, до кінцевого вироку і можливо, до передачі справи до Великої Палати. в) Зокрема, умови допуску В цьому місці я хотів би коротко розглянути три основних умови допустимості. Якщо вони не виконані, то Суд відразу визнає скаргу як недопустиму. Перша умова стосується терміну в 6 місяців згідно зі ст.35, абз.1 Конвенції. Позивач повинен подати свою скаргу в Страсбург протягом шести місяців після прийняття рішення в останній інстанції. Суть цієї норми полягає з одного боку в забезпеченні права, з іншого боку на Європейський Суд не може покладатися задача, переглянути всю історію якоїсь країни. Наступна умова стосується вичерпного використання внутрішньодержавних правових шляхів, також згідно зі ст.35, абз.1 Конвенції. Іншими словами, позивач повинен вичерпати всі ефективні правові засоби перш, ніж звернутися зі своєю скаргою до Страсбурзького Суду. Звичайно йдеться лише про ефективні правові засоби, такі, що дійсно здатні вирішити скаргу позивача. Суть цієї вимоги полягає в тому, що спочатку слід дати державі можливість, виправити наявне порушення. Це також передбачає, що позивач формально вірно викладає свою справу перед національними судовими інстанціями. Якщо позивач, наприклад, пропустив термін для якогось правового засобу, то для Страсбурзького Суду це означає, що він не вичерпав внутрішньодержавні правові шляхи. Наступна, третя умова полягає в тому, що Європейський Суд може застосовувати лише ті гарантії, які згадуються в ЄКПЛ. Соціальні права, наприклад, або право на громадянство, не надаються, і відповідні скарги мусять бути відхилені. г) Врегулювання за згодою обох сторін Повернімося до процедури. Під час докладної процедури Суд пропонує сторонам знайти, по можливості, врегулювання за згодою обох сторін (тобто, примирення). "11-й протокол" передбачає конфиденційність такої процедури примирення; зокрема, уряду даної країни слід надати можливість зробити пропозиції щодо примирення, які не будуть відразу ж передані громадськості через засоби масової інформації. Якщо ж таке примирення не вдається, то позиції (точки зору) та пропозиції сторін не можуть бути використанні для подальшої процедури. Тобто, якщо уряд робить якусь пропозицію щодо примирення, то це ні в якому разі не означає, що він потай визнає порушення ЄКПЛ. Якщо ж вдається досягти примирення, то оголошується рішення, яке повинно бути відкритим і в якому коротко викладено обставини справи та досягнуте вирішення проблеми. д) Вироки/Рішення Докладна процедура завершується вироком Палати або, в окремих - рідких - випадках, Великої Палати. Вирок говорить про те, чи порушило якесь (державне) відомство ЄКПЛ. Вироки публікуються; зараз ще залишається відкритим, в якому видавництві вони повинні виходити. Ще кілька слів щодо дії вироків Страсбурзького Суду. Вони мають лише констатуючий характер. Вони не можуть відмінити вирок національного суду, ще менше Європейський Суд може вказувати країнам, як вони мають творити своє законодавство. Суд може лише констатувати, що держава порушила свої зобов'язання згідно з Конвенцією. Конвенція ж чітко передбачає, що вирок є для країн обов'язковим, тобто, йдеться не про лише якусь там рекомендацію. Як держава на нього зреагує, лишається за нею. Це здається розумним, бо конституційні системи різних країн дуже відрізняються, і кожна держава буде по-іншому реагувати на констатацію порушення Конвенції. Чи держава вчинила згідно з рішенням, перевіряє Комітет Міністрів Ради Європи. В цілому можна сказати, що слідування страсбурзьким вирокам приводило лише у небагатьох винятках до ускладнень. е) Призначення компенсації Якщо Європейський Суд констатує порушення ЄКПЛ, то він висловлюється також і за компенсацію позивачу. Компенсація охоплює певне матеріальне відшкодування, по можливості, моральне відшкодування, а також, при необхідності, адвокатські витрати. Претензії позивача спочатку подаються до відповідного уряду, який повинен висловити щодо цього свою точку зору. З огляду на складність вирахування в таких випадках точних сум Суд визначає, враховуючи точки зору сторін, розмір компенсації частіше за все по-справедливості. При необхідності Суд може також визначати, що вже сам вирок є моральним відшкодуванням. Під час підрахунків адвокатських витрат Суд враховує національні представницькі тарифи та практику. Якщо було призначено певну суму, то Суд може передбачити, що за затримку виплати призначатиметься пеня. є) Передача справ на розгляд до Великої Палати Якщо вирок було винесено однією з Палат, то кожна зі сторін може передати справу на розгляд до Великої Палати. Сторони мають у своєму розпорядженні три місяці, щоб письмово повідомити про цей намір. При цьому вони мають обгрунтувати, чому, на їхню думку, йдеться про важливе питання, яке могло б виправдати необхідність розгляду справи у Великій Палаті. Лише потому фільтраційна комісія перевіряє, чи виправданим буде розгляд справи у Великій Палаті. Для процедури в Великій Палаті діють принципово тіж самі норми, що й для процедури у Палаті суддів. 6. Заключне слово Вельмишановні пані та панове, я наближаюся до завершення (доповіді). Страсбурзька процедура має багато елементів, які відомі кожному національному суду. Але ця процедура має й свої особливості. Перш за все, процедура, навіть після вдосконалення 1998 року, здається і надалі дуже складною. Це пов'язано між іншим також і з тим, що країни, які створили Європейський суд, хочуть забезпечити, щоб суд приймав рішення лише потому, як він грунтовно перевірить всі точки зору, зокрема протилежної сторони - уряду. З огляду на велику кількість нерозглянутих скарг - я в одному з попередніх виступів вже говорив про це - слід передбачати, що процедура буде спрощена та "звужена" - при цьому сторони не втрачатимуть своїх прав. Дякую за увагу. Семінари, що відбулисяся

Архів публікацій>>