Формується "єдина судова Європа" Українські судді - активні учасники цього процесу Як відомо, проведення судово-правової реформи визначено Президентом України одним із пріоритетних напрямів усіх гілок влади. Нещодавно в Чернівцях відбулася міжнародна науково-практична конференція "Судово-правова реформа в Україні: проблеми і перспективи". Вона зібрала в центральному корпусі Чернівецького національного університету високоавторитетних суддів із Австрії, Швейцарії, Німеччини, Польщі, Румунії, Японії, Росії, Молдови та України, і, на думку її учасників, стала значним поштовхом для пошуку шляхів розвитку українського судочинства на основі національних історичних надбань. І символічним є те, що саме нинішнього року минає два століття від часу створення Крайового суду Буковини, який свого часу нічим не поступався судам країн Європи. А організаторами заходу стали Верховний суд України, Державна Судова адміністрація України, Чернівецька облдержадміністрація, обласний апеляційний суд, Академія суддів України, Центр суддівських студій, Інститут прикладних гуманітарних досліджень, Німецький фонд правового співробітництва.   Як відзначив у вітальному слові учасникам конференції голова Чернівецької обласної державної адміністрації Михайло Романів, конференція свідчить про наближення національної судової системи до вищих світових стандартів, що є зразком інтеграції України в Європу та першою спробою наукових і практичних досліджень у цій галузі. На пленарних засіданнях учасники конференції розглянули чимало питань в контексті судово-правової реформи в Україні, а також ознайомилися із виступами іноземних представників, які охарактеризували етапи формування й розвитку судоустрою в їхніх державах та висловили свою точку зору на реформування, що відбувається в нашій країні. Розглядалися питання судової етики в контексті реформи, психологічних та етичних засад здійснення правосуддя, історичного розвитку та сучасного господарського судочинства; проблеми і перспективи цивільного судочинства, цивільно-правові та бюджетно-правові норми відповідальності казни, особливості судового розгляду справ з оцінки земель в Україні тощо. Як підсумувала директор центру суддівських студій (м. Київ) Наталія Верещинська, обговорення на конференції спільно з колегами з європейських країн сучасного розвитку українського судочинства є свідченням того, що формується "єдина судова Європа", а українські судді є активними учасниками цього процесу. Своїми враженнями від конференції та думками з приводу реформ вітчизняного судоустрою, ділиться голова Апеляційного суду Чернівецької області Анатолій ОГОРОДНИК: - Прийняття України до Ради Європи та ратифікація Верховною Радою Конвенції про захист прав та основних свобод людини і протоколів до неї відкрили громадянам України доступ до європейської системи захисту прав і свобод. Судді Буковини одними з перших почали застосовувати норми Конвенції, що разом з іншими чинниками викликало необхідність проведення такого заходу. В січні минулого року в Чернівцях під егідою Ради Європи та за нашої ініціативи, участі Верховного cуду України, Міністерства юстиції та Центру суддівських студій було проведено семінар за програмою підготовки українських суддів з цих питань, а у листопаді в процесі серії тренінгів для суддів апеляційних та місцевих судів, проведених Інститутом прикладних гуманітарних досліджень спільно з представництвом Організації з безпеки та cпівробітництва в Європі відбувся семінар "Реформування українського законодавства та питання судового захисту прав людини". Конференція - це спроба проаналізувати хід проведення судово-правової реформи в Україні, поділитися досвідом та думками про координацію судових та інших органів влади, визначити шляхи вдосконалення судової діяльності, співставивши при цьому історичний досвід, зокрема Крайового суду Буковини. Він був створений у 1804 році на підставі постанов Міністерства внутрішніх справ, юстиції і фінансів та указів цісаря про реорганізацію адміністративної і судової систем в Австро-Угорській імперії. Цей суд був підпорядкований Вищому крайовому суду в м. Львові, мав у підпорядкуванні повітові суди, виконував функції карного, цивільного та гірничого судів і був апеляційною інстанцією по вироках повітових судів. На початку 70-х років ХІХ століття крайовому суду підпорядковувалися 14 повітових судів (в Чернівецькій області діють також 14 районних судів). Логічним продовженням реформ того часу є нинішня діяльність судів Буковини. Апеляційний суд Чернівецької області об'єднує 30 суддів, 83 % яких - обрані на посаду безстроково, майже половина суддів - 1-го кваліфікаційного класу, а 37 % мають стаж роботи понад 20 років. У районних судах працюють 59 суддів, практично всі - з високим рівнем підготовки. Буковина має свою специфіку. За статистичними даними про діяльність судів України у 2003 році, наша область (найменша за площею і населенням) посіла перше місце з навантаження на суддю - невеликим за чисельністю складом суддів було розглянуто понад 103 тисячі справ. На одного правозахисника області в місяць припадає 152 справи (по Україні -110). Причина - велика кількість справ, тому що область має кордони з двома державами - з Румунією і Молдовою, є дві митниці, що певним чином ускладнює криміногенну ситуацію. Крім того, в більшості європейських судів на одного суддю припадає 5 тисяч населення, а на Буковині - понад 20 тисяч. Працюємо напружено, не маючи для цього, до речі, належних умов (нам потрібне нове приміщення). Сподіваємося, що це питання незабаром вирішиться. Чимало ускладнень з проблемами судочинства зумовлено насамперед тим, що досі діють застарілі Кримінально-процесуальний та Цивільний процесуальний кодекси. Внесені в них останнім часом зміни не зовсім ефективні й у неповній мірі відповідають міжнародним стандартам. Прикладом цього може бути втілення в життя такої надзвичайно важливої конституційної засади, як змагальність. Ще перший австрійський військовий намісник Буковинського краю генерал Г. Сплені, формуючи судові інстанції, започаткував у судовому процесі це поняття. За умови правильного застосування такого принципу суди уникнули б нарікань з боку громадян та правоохоронних органів щодо тяганини. Окремо хотілося б сказати про те, як реально виглядають проголошені статті 45, 46 та 93 Кримінально-процесуального кодексу України. Забезпечення права на захист і надання правової допомоги хворим, людям зі складним матеріальним становищем, інвалідам, пенсіонерам - це питання, що потребує особливої уваги. Мабуть, треба створювати спеціальний фонд для таких людей, адже малозабезпечені не мають можливості оплатити певні юридичні послуги, найняти за необхідності приватного адвоката тощо. І в нас не передбачено муніципальної адвокатури, про доцільність якої так багато говорять. Немає й належного механізму відшкодувань судових витрат та оплати праці адвокатів. А в Концепції судово-правової реформи йдеться про створення спеціального фонду для відшкодування збитків потерпілим. Ще років 12-15 тому ми не могли уявити, що справа може розглядатися суддею одноособово. Тепер ми маємо такі справи. Але ще й досі не відмовилися від тих анахронічних інституцій, якими є народні засідателі. І в той же час треба думати над тим, як ефективно працюватимуть присяжні засідателі, адже за кордоном їхня праця оплачується, гарантується безпека. Або, скажімо, - громадський захисник: у Молдові, наприклад, вже його давно нема, а конфіскація застосовується лише до того майна, яке нажите злочинним шляхом. Учасники конференції висловили своє бачення у вирішенні багатьох питань, пов'язаних із Концепцією судово-правової реформи. Це насамперед організаційне та матеріально-технічне забезпечення судочинства, соціальний захист суддів, оперативність, якість правосуддя, зміни, які мають відбутися в психології суддів та пересічних громадян. Наш суд ще поки що не зайняв одну із основних позицій в ієрархії цінностей. Ми щиро заздримо нашим закордонним колегам (там суд перебуває на одному з чільних місць в системі цінностей) і такий авторитет з'явився не за один десяток років. Щоб і нам досягти такого рівня, потрібно завоювати довіру в людей. А для цього варто працювати, щоб люди не сумнівалися в неупередженості суду, в його об'єктивності. Психологія ж людей, яка складалася десятками років ще до тих демократичних змін, що зараз відбуваються у нашому суспільстві, містить уявлення про суд як про коліщатко, гвинтик в командно-адміністративній системі, не інакше. Але час не стоїть на місці. Змінилися функції, повноваження суду, який реорганізовано у зв'язку з прийняттям нового законодавства про Апеляційний суд. Та не все буває так, як хочеться. Апеляційна інстанція не працює в повній мірі, а деякі помилки вона не може виправити. Це під силу лише Верховному суду, але там - десятки тисяч справ. Не створено Вищий апеляційний суд. І чи буде Вищий касаційний суд?.. Керуючому секретаріатом нашого профільного Комітету Верховної Ради з питань правової політики Віктору Косинському, який брав участь у роботі конференції, ми подали наші рекомендації - своєрідний проект рішення конференції. У ньому є пропозиції ініціювати внесення змін до статті 131 Конституції України, які б передбачили формування Вищої Ради юстиції за принципом 50 % + 1 суддя з числа суддів; ряд пропозицій та доповнень до Законів "Про статус суддів" та "Про судоустрій" та Декрету Міністрів України "Про державне мито", а також пропозиція при формуванні державного бюджету - забезпечити виконання статті 130 Конституції України щодо фінансування та створення належних умов для функціонування та діяльності судів. Насамкінець хотів би сказати, що наміри і спроби деяких політичних сил реставрувати в нашій країні консервативну систему судочинства, повернутися до старого законодавства, яке передбачало, зокрема, нагляд за судами несудовими органами, приречені на провал, бо судово-правова реформа є закономірним та об'єктивним явищем, незворотним процесом у нашому суспільстві на шляху становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної й правової держави. Наталія Команяк, "Президенський Вісник" № 16. 7 липня 2004 року.

Архів публікацій>>