Суди та ЗМІ: чи є діалог між третьою та четвертою владою? Демократичне суспільство характеризується високим рівнем прозорості всіх державних установ. Джерелом влади у такому соціумі є народ, і саме він повинен контролювати владу та постійно вказувати їй на її помилки та недоліки. З цим важко не погодитися, але для того щоб контролювати державні структури, народ має, по-перше, своєчасно дізнаватися про наміри та дії влади. Загальна декларація прав людини визнала право інформувати та бути поінформованим одним з фундаментальних прав особи ще 10 грудня 1948 р. У ст. 10 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод (далі – Конвенція) також закріплено право громадськості на отримання інформації. Згідно зі ст. 26 Закону “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” журналіст має право відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування. Особливо актуальним на сьогодні є питання належного висвітлення у ЗМІ роботи судових установ. Адже за умов зміни влади і проголошення демократизації у суспільстві діяльність судових інституцій виконує роль лакмусового папірця, від кольору якого і залежатиме рівень довіри народу до цієї влади. “Суд та засоби масової інформації в демократичному суспільстві” – таку назву мав семінар, який відбувся 22 квітня у Центрі суддівських студій за підтримки Інституту масової інформації та апеляційного суду м. Києва. На заході були присутні заступник міністра юстиції України Валерія Лутковська, голова апеляційного суду м. Києва Антон Чернушенко та суддя того ж суду Олена Євтушенко. У котрий раз до Центру суддівських студій завітали гості з Франції, які також опікуються проблемою взаємодії судової та четвертої, інформаційної, влади. Цю країну представляли радник Касаційного суду Франції Анн-Елізабет Кредвіль та перший заступник голови Суду вищої інстанції м. Нантера Франсін Левон-Герен. Зі вступною промовою звернувся до учасників семінару Надзвичайний та Повноважний Посол Франції в Україні Філіп де Сюремен. Стислий огляд законодавства України у сфері ЗМІ запропонував юрист “Інтерньюз” Тарас Шевченко, після чого слово взяла пані Лутковська. У своїй доповіді “Рішення Європейського Суду з прав людини за ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод: український контекст” вона наголосила, що держслужбовці та політики найбільш відкрита для ЗМІ частина населення. “Якщо людина політик, вона має бути максимально відкритою. Суд не буде захищати її тільки через те, що вона політик”, – зазначила заступник міністра. Торкнулась доповідачка і практики Європейського суду з прав людини щодо порушення ст. 10 Конвенції. Мотивуючи те чи інше рішення, суд неодноразово підкреслював, що свобода вираження поглядів складає одну з головних цінностей у демократичному суспільстві, а також основну умову його прогресу та прогресу кожного індивіда. З огляду на обмеження, зазначені у п. 2 цієї ж статті Конвенції, свобода вираження поглядів застосовується не тільки до “інформації” чи “ідей”, які сприймаються позитивно або нейтрально, але також до тих, які потенційно можуть образити, тобто є негативними. Існування таких “ідей” чи “інформації” є запорукою плюралізму та толерантності, без яких неможливе існування сучасного громадянського суспільства як такого. При цьому важливу роль у демократичному суспільстві відіграє преса, прямим обов’язком якої є передавати інформацію з усіх сфер громадського життя. Хоча, звісно, преса також не має права переступати певні межі. На проблемі висвітлення діяльності судової влади в засобах масової інформації докладно зупинилася Олена Євтушенко. Вона зазначала, що інформація про хід судової реформи, тексти судових рішень, як і раніше, є малодоступними в Україні, особливо для тих її громадян, які читають лише державні друковані ЗМІ, мають доступ тільки до державних теле- та радіоканалів і не мають доступу до Інтернету. Тому судово-правова реформа, як кожна державна новація, потребує належного інформаційного забезпечення та підтримки з боку мас-медіа. ЗМІ впливають на громадську думку, на позицію громадян щодо оцінки діяльності суду та правоохоронних органів стосовно захисту їх прав та законних інтересів, формують правову культуру населення. І від того, як громадяни сприйматимуть та підтримуватимуть реформи влади, певною мірою залежатиме їхній результат. З-поміж багатьох проблем взаємодії ЗМІ та судових органів пані Євтушенко виділяє як найбільш нагальні такі: відсутність ефективної системи доступу до відкритої судової інформації; відсутність чітких правил та критеріїв участі преси у судових засіданнях (забезпечення технічних умов, порядок акредитації); недоукомплектованість судів загальної юрисдикції прес-секретарями; недостатність юридичних знань щодо доступу до інформації у деяких журналістів. Щодо кожного питання мали змогу висловитися й наші французькі колеги. Вони представили дві доповіді: “Право на повагу до приватного життя, право на імідж та презумпція невинуватості” (Франсін Левон-Герен) та “Закон про пресу 1881 р. і ст. 10 Європейської конвенції з прав людини” (Анн-Елізабет Кредвіль). По закінченні доповідей журналісти мали змогу відвідати засідання “круглого столу”, що мав назву “Суд та ЗМІ у демократичному суспільстві: взаємодія чи конфлікт?”. Наприкінці зазначимо, що проведення подібних заходів – однозначно позитивне явище, яке має стимулювати розвиток здорових стосунків мас-медіа як із судовою владою, так і державною владою взагалі. А особливо приємним був той факт, що заклики до співпраці у цій сфері лунали в унісон із проголошенням євроінтеграційних прагнень України, а відтак, необхідності відповідати стандартам ЄС щодо прозорості діяльності публічної влади. Губарев Кирило, «Юридична газета» №7(43), 27 квітня 2005 року.

Архів публікацій>>